У вівторок, 23 квітня за ініціативи Головного  управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області було проведено круглий стіл на тему: «Результати роботи Управління фітосанітарної безпеки з початку 2024 року. Обговорення проблемних питань, які виникають при здійсненні фітосанітарних процедур в Чернігівській області».

В роботі круглого столу взяв участь Микола Пономаренко, віце-президент Української Асоціації Виробників Картоплі.

 Спеціально для учасників Української Асоціації Виробників Картоплі ми наводимо текст доповіді Миколи Дмитровича (далі пряма мова):

 Свою доповідь я розпочну з короткої історичної довідки.

Під час війни картопля набуває неабиякого значення для продовольчої безпеки України. Всім відомо, що саме картопля є другим хлібом українців. Саме поняття «другий хліб» виникло в Європі після Другої світової війни, коли зерно в полі було знищено ворожою технікою, обстрілами, пожежами. Воно просто згоріло і зібрати його з землі було неможливо. Натомість картопля навіть після проходу по полям гусеничної техніки зберіглася. Завдяки картоплі післявоєнній Європі пощастило уникнути голоду, тоді як Україна 1947-го року відчула його на собі сповна.

Цей історичний екскурс я провів не просто так. Ми знаходимося в аналогічних умовах: війна, обстріли, деокуповані і не до кінця розміновані землі на Чернігівщині. І це при тому, що в масштабах України Чернігівщина є одним із основних картоплярських регіонів, який спеціалізується на вирощуванні насіннєвої та продовольчої картоплі, а також картоплі на переробку.

Для того, щоб оцінити реалії сьогодення слід задатися наступними питаннями:

Скільки у нашому регіоні налічується промислових картоплярських господарств? Скільки гектарів мають господарства  під картоплею? Скільки орієнтовно тисяч тон картоплі вони вирощують? Скільки з них насіннєвої?

На Чернігівщині знаходяться насінницькі господарства таких всесвітньо відомих європейських селекційних компаній як «СОЛАНА УКРАЇНА», «ЄВРОПЛАНТ УКРАЇНА», «АГРІКО УКРАЇНА». Також працюють СТОВ «ДЕСНА», ТОВ «ЗАБАРІВСЬКЕ» ФГ «ЛАВР», ФГ «АНДРІЇВСЬКЕ». Маємо в області єдину вітчизняну селекційну картоплярську компанію ПрАТ НВО «ЧЕРНІГІВЕЛІТКАРТОПЛЯ». В Чернігівській області є такі населені пункти, як Понорниця, де домогосподарства щорічно вирощують картоплю на площі понад 1000 га. Цим фактом також не можна нехтувати.

Хочу відмітити, що саме на Чернігівщині розташована найбільша кількість підприємств з переробки картоплі, зокрема, крохмальні заводи ПБП «ВИМАЛ» (2 підприємства), ТОВ «ЛЕВОНА», ФГ «БОРОДЮК», ТОВ «ІНТЕРАГРОСИСТЕМА».  Експортний потенціал має лише одне з цих підприємств - ПБП «ВИМАЛ».

Яка причина такої ситуації? Відповідь проста: відсутність якісної сировини через брак сертифікованої насіннєвої картоплі, а також брак якісного, високорепродукційного матеріалу картоплі для подальшої мультиплікації в насінницьких господарствах.

Проблеми насінництва.

Я хочу звернути Вашу увагу, не те, що в Україні процвітає «чорний», неврегульований ринок, на який завозиться незрозумілої якості насіння, яке потім йде на промислову посадку.

У довоєнному 2021 році в Україні було тільки 30 насінницьких господарств. Цього критично мало. Навіть на той час  мало б було в 3-4 рази більше. В 2022 році кількість насінницьких господарств зменшилася до 16.

У 2023 році було зареєстровано 22 господарства. Україна не повернулася до довоєнного рівня розвитку картоплярства. Відповідно до неофіційної статистики, 93% вирощування картоплі зосереджено у домогосподарствах, і лише 7% у промислових підприємствах, які фактично й годували міста України.

22 зареєстровані насіннєві компанії не надали державі достовірної інформації про кількість вирощеного насіння у 2023 році. Мої підрахунки на основі співвідношення вирощеної картоплі в СТОВ «ДЕСНА» та решти насінницьких господарств, дозволили зробити висновок, що 37 тис. тон вирощеної насіннєвої картоплі вистачить, щоб засадити трохи більше 11 тис. гектарів. Внутрішня потреба прогодувати хоча б міське населення країни впродовж зими становить 1,5 млн. тон. Наразі їх  неможливо виростити на 11 тис. га з 37 тис. тон за середньої врожайності 35 т/га.

Ще однією значною проблемою картоплярства є дефіцит насіннєвого матеріалу. До причини проблем у насінництві, які вплинули і створили дефіцит насіння я відношу наступні:

1) Війна.

2) Реакція світової спільноти на санкції, які застосовують до терористичної росії. Європейські селекційні компанії зменшили обсяги виробництва насіння картоплі.

3) Вплив аномальних погодних умов: картопля дала інтенсивний ріст і насіннєва картопля переросла у продовольчу.

4) Заборона десиканта «Реглон» в Європі.

5) «Чорний» ринок насіннєвої картоплі.

Як приклад я можу навести моє господарство, яке є виробником насіння компанії  SOLANA.  За мінімально необхідного обсягу імпорту в 280 тон насіння, в цьому році ми змогли завезти всього 80 тон. Це все, на що спромоглася Німеччина, яка виділила обсяги не відповідно до нашого замовлення, а більшістю з тих, що були у них в наявності.

Прогнози.

Я вважаю, що в 2024 році українські насінницькі господарства не зможуть виростити необхідний для України обсяг насіннєвої картоплі.

Її  потрібно понад 150 тис. тон лише для забезпечення потреб наявних у країні трьох чіпсових заводів та восьми крохмальних.

Я вже казав про 37 тис. тон, вирощених торік загалом. Якщо додати до потенціалу галузі картопляного насінництва продовольчу картоплю, яку використовують українці для споживання, це дасть змогу розрахувати потреби в насіннєвій картоплі в Україні. За моїми підрахунками це приблизно 1,5 млн.тон насіння.

Рекомендації.

В 2021 році я, будучи на той час  президентом Української Асоціації Виробників Картоплі, в рамках робочої групи з промислового картоплярства ініціював включення Чернігівщини в пілотний проект із впровадження зрошення. Чернігівщину готові були додати до цієї державної ініціативи, але, на жаль, наше тодішнє обласне керівництво проігнорувало звернення Мінагрополітики та Мінекономіки.  Обласне керівництво обмежилось відписками, що Чернігівська ОДА не заперечує проти Держпрограми з картоплярства. Натомість регіон міг отримати кошти, створити нові робочі місця, що перетворило б Чернігівщину на справді картоплярський край.

Була ще одна картоплярська ініціатива, якій чернігівські чиновники всіляко протидіяли. Маю на увазі реалізацію пілотного проекту з опанування механізму встановлення ділянок, вільних від карантинних організмів для подальшого експорту в ЄС. Протягом двох років фермери намагалися налагодити співпрацю з фітосанітарною службою області, але назвати цю ініціативу вдалою не можна. Лише в 2022  та 2023 роках ця ситуація змінилася, і я маю надію, що будуть надані ділянки вільні від карантинних організмів.

При цьому, потреба експортувати картоплю хоча б до Молдови, Македонії, Сербії була і залишається. Хочу відмітити, що  до 2019 року Україна на 70% забезпечувала мультиплікованим з європейських сортів насінням нині ворожу нам Білорусь. І це насіння вирощувалося саме на Чернігівщині.

Війна змінила всі плани і надії. Проте війна не зламала наш дух і бажання працювати заради України та нарощувати потенціал.

В рамках сьогоднішньої зустрічі:

1) Прошу розглянути можливість запровадження регіональної програми з розвитку насінництва. Саме цього потребують наші крохмальні заводи.

Механізм програми полягає в компенсації вартості насіннєвого матеріалу висококрохмальних сортів у випадку  поставках картоплі на крохмальні заводи.

2) Розглянути необхідність підтримки сертифікованих насінницьких господарств, а саме:

- здійснювати компенсацію підвищення потужності ліній з подачі електроенергії до картоплесховищ;

- забезпечити насінницькі господарства генераторами;

- сприяти полегшенню процедури отримання дозвільної документації для встановлення зрошення;

- компенсувати вартість обладнання для зберігання, сортування, пакування, переробки картоплі.

Експортний потенціал.

Що стосується експорту, то наразі існує запит на українську насіннєву та продовольчу картоплю в Молдові та Грузії. Серед планів -  налагодити експорт і в Європу або транзит через ЄС до країн Балканського регіону.

На сьогоднішній день є запити на насіння чіпсових сортів і картоплю для переробки на чіпси з країн Європи, які не входять до ЄС. Це такі країни, як Македонія, Сербія. В 2022 році була потреба і в Польщі, члена Євросоюзу.

Проте, навіть маючи вільну карантинну ділянку, деякі господарства не змогли поставити картоплю в ці країни, бо експортні документи не відповідали вимогам цих країн.

Я звертаюсь до Держпродспоживслужби надати алгоритм встановлення вільної ділянки під картоплю для подальшого  експорту в Македонію та Сербію; надати роз’яснення, на які саме карантинні організми потрібно перевірити нашу картоплю.

Прошу Держпродспоживслужбу бути готовою придбати тест системи, необхідні для проведення відповідних лабораторних випробувань; оперативно провести випробування зразків картоплі, відібраних в полі та сховищах. Це дозволить організувати експорт в ці країни вже в 2024 році

Прошу наші служби посприяти вирішенню цього питання і закликаю до спільної роботи для відновлення економіки регіону.

АНОНС замість висновків.

В 2025 році СТОВ «ДЕСНА» планує провести «День української картоплі». Будуть висаджені більшість сортів української селекції, будуть запрошені гості з Європи і їхні сорти будуть висаджені поряд з українськими сортами.

Метою цього заходу є вивести українське картоплярство, зокрема його насінництво, на належний рівень.

На базі УАВК буде створена незалежна комісія, яка визначатиме потенціал врожайності та адаптивності сортів.

Буду дуже вдячний, якщо всі державні та фітосанітарні установи Чернігівщини приєднаються до цього заходу і нададуть сприяння галузі картоплярства

Переконаний, що Чернігівщина може поновити свій статус насіннєвого центру України, що дозволить створити і додаткові робочі місця на селі та принесе нашому регіональному бюджету такі необхідні для відбудови Чернігівщини кошти.

Микола Пономаренко,

віце-президент Української Асоціації Виробників Картоплі.