Нещодавно ми розповідали про участь президента Української Асоціації Виробників Картоплі, Томаса КАРПЕНТЕРА у Всесвітньому картопляному конгресі POTATO INDUSTRY MEETING в Туреччині. В результаті досягнуто домовленості про обмін досвідом щодо кращих практик з Україною. В рамках цієї домовленості відбувся візит української делегації на фабрику переробки картоплі фрі «Seedoga» та картопляних пластівців компанії «Satudas», що знаходяться у місті Невшехір, Меркез (Nevşehir, Merkez), Туреччина. Від компанії «Філд Груп» очолила делегацію керівник Наталія КРАВЦОВА.

В особистому інтерв’ю Наталія КРАВЦОВА поділилась думками про причини візиту, про загальну політику компанії і бачення своїх спеціалістів стосовно перспектив вирощування картоплі.

Розкажіть, будь-ласка, про передумови поїздки на заводи компаній «Seedoga» і «Satudas».

Ми з колегами обираємо перспективні напрямки роботи, аналізуємо і разом приймаємо рішення. Нас цікавлять, зокрема, овочевий та насіннєвий напрямки. Так як станом на сьогодні є проблеми з реалізацією продукції зернових культур, вважаємо, що  вирощування картоплі це вихід із ситуації. Маємо кілька тисяч гектарів землі на поливі, тому і шукаємо якісну сівозміну, яка б дала можливість окупності капіталовкладень в землю.

Ми давно розглядаємо картоплю як гарний варіант сівозміни, навіть робили декілька підходів щодо її вирощування. Однак, прийняття остаточного рішення саджати картоплю залежить від багатьох факторів. Серед основних - це нестабільність цінової політики. Тому вирішили, що без переробки картоплі перспективне і прибуткове майбутнє її вирощування неможливе.

Компанія постійно працює над питаннями диверсифікації своїх ризиків. Тому різновекторно займаємось тим, що аналізуємо ринки збуту; культури, які могли б потім перероблятися і продаватися. Ретельно розглядаємо ринки експорту та імпорту: чого не вистачає в Україні, що можна продавати за її межами.

«Філд Груп» має три сучасні сховища, які дають можливість зберігати і овочі, і картоплю. Також зважено підходимо до аналізу внутрішнього ринку. Наприклад, проаналізувавши переробку цибулі на суху та конфітюр і переробку інших овочів на заморозку зрозуміли, що в Україні ця ніша зайнята і немає сенсу створювати занадто тісну конкуренцію. Тож продовжували працювати над пошуком інших можливостей.

Коли Томас став на посаду президента Української Асоціації Виробників Картоплі, він зайняв активну позицію щодо розвитку картоплярства і переробки. За його словами Асоціація – це практично як міністерство, що може приймати рішення, бути творцем різних законопроектів. Нам сподобався його підхід та ідеї. Ми мали кілька зустрічей з Томасом як з президентом Асоціації з перспективою вивчити досвід інших, щоб розвиватися самим, адже віримо, що війна закінчиться і потрібно повноцінно працювати й надалі. Наша позиція – незважаючи на війну, потрібно розвиватися.

Томас розповів, що він брав участь у Всесвітньому картопляному конгресі POTATO INDUSTRY MEETING в Туреччині. Розповів, що відвідав фабрики з виробництва картоплі фрі та картопляних пластівців (флеків) і запропонував поїздку. Так виникла ідея організації зустрічі на гостинній турецькій землі.

Як відбувалася зустріч в Туреччині?

Наша делегація відвідала два заводи – один з виробництва картоплі фрі, інший з переробки картоплі на картопляні флеки. Приймаюча сторона розповіла про особливості технологічного процесу. Звісно, на заводі підтримується політика конфіденційності, однак ми зрозуміли, що технологічно це не є космічний корабель. Є можливість та перспектива. В такій великій країні, як Україна, немає жодного заводу з переробки картоплі на картоплю фрі. В Туреччині - десять переробних заводів, і навіть вони не можуть наситити попит всередині країни. Продукція їх переробних заводів не експортується, її не вистачає навіть для Туреччини. Результат візиту – це розуміння того, що  такі заводи є гарною ідеєю, яку можемо і втілити для себе.

Якими є Ваші враження та висновки від поїздки?

По-перше – це переконання в перспективах України і потенціалу її сільського господарства, адже наша країна займає п’яте місце в світі з вирощування картоплі. По – друге – це пошук своєї ніші серед багатьох можливостей. По- третє – це висновок, що попит на якісний продукт з картоплі збільшується. Через війну в Україні жінки більш завантажені роботою, адже працюють і за себе, і за чоловіків. Аби полегшити їх життя і зберегти час, потрібно звернути увагу на якість картоплі в першу чергу і альтернативні вироби з неї – в другу.

Спеціалісти компанії «Філд Груп» розуміють, що перспектива у виробництві чистої, фасованої і доробленої картоплі. Також це очистка, бланшування, переробка на картоплю фрі, на картопляне борошно, яке додається до хлібобулочних і до ковбасних виробів. В Україні є заводи з виробництва крохмалю, виробництва чіпсів, однак відсутні заводи з переробки картоплі фрі та картопляних флеків. Вивчити досвід іноземців було цікаво.

Вивчення закордонного досвіду дозволило нам переглянути стратегічне моделювання в частині вирощування картоплі.

Наша компанія має сучасну техніку з вирощування картоплі, поливні землі, застосовує новітні підходи, але нестабільність цінової політики не дає змогу досягти бажаного результату. Чому? Тому що дуже багато залежить від посадкового матеріалу. На сьогодні 90% насіннєвої картоплі надходить з-за кордону, що значною мірою впливає на собівартість. Компанія «Філд Груп» зацікавлена у вирощування картоплі українських сортів. Ми зустрічалися з Інститутом картоплярства НААН України, який займається селекцією українських сортів, оновлює їх. Тож розглядаємо ці сорти як перспективні для вирощування на наших землях.

Компанія «Філд Груп» підтримує Українську Асоціацію Виробників Картоплі в її намірах стосовно популяризації картоплярства, вибудовуванні діалогу з владою. Наша компанія розвивається попри війну і підтримка держави дуже важлива. Сподіваємось, що всі програми від уряду будуть направлені на підтримку виробництва як для внутрішнього споживання так і для експортного потенціалу України. Переконані, що влада дослухається до виробників аграрної продукції через створені Асоціації. Вважаємо, що Україні потрібно менше імпортувати, адже є всі можливості для самостійної селекційної роботи, для вирощування якісного посівного матеріалу з метою насичення власного попиту, і при цьому бути експорт орієнтованою державою в цій галузі. Україна має врожайні землі, висококваліфікованих спеціалістів. Використання закордонного досвіду та взаєморозуміння є, на наш погляд, правильним вектором розвитку.